A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Рівненська громада
Волинська область, Любомльський район

Історична довідка

   Село Рівне розташоване на рівнині (від цього і походить його назва) за 19 кілометрів від районного центру міста Любомль і 5 кілометрів від залізничної станції «Ягодин». Село Рівне є центром Рівненської об’єднаної територіальної громади.

   Рівненська об'єднана територіальна громада була утворена в жовтні 2017 року внаслідок об'єднання п’яти сільських рад:

  1. Рівненська сільська рада – с. Рівне, с. Борове, с. Старовойтове
  2. Столинсько-Смолярська сільська рада – с. Столинські Смоляри,  с. Рогові Смоляри, с. Будники, с. Гороховище
  3. Гущанська сільська рада – с. Гуща, с. Миловань, с. Вишнівка, с. Підлісся
  4. Полапівська сільська рада -  с. Полапи, с. Сокіл
  5. Забузька сільська рада – с. Забужжя, с. Вербівка, с. Локутки, с. Новоугрузьке

   Згідно матеріалів з фондів Любомльського краєзнавчого музею, перша згадка про село є у документах за 1442 рік. Село було власністю   П. Волчка Рокутовича, Холмського старости. Нащадки Волчка пізніше побудували в селі церкву.

   Село протягом століть мало багато землевласників. У 1860 році селяни Рівного належали поміщикам: Богатовій, Кучинському, Фініковському та іншим, Тоді у 93 дворах проживало 785 чоловік.

   Згідно документів 1796 року на 74 дворах проживало 329 чоловік. У 1889 році в селі було відкрито церковно – парафіяльну школу. У 1911 році в селі на 149 дворах проживало 1146 чоловік. В селі працював водяний млин і дві крамниці, горілчана державна крамниця або так звана монополька.

   Рівне … Звичайне поліське село. Як у краплині води відбивається сонце, так і в долі Рівного відбивається доля усього поліського краю.

   Яким же було Рівне раніше, на початку минулого століття? З під солом’яних стріх блимали на світ підсліпуватими вікнами убогі хатини. Земляна домівка, домотканий одяг, пісна їжа і важка, щоденна праця на клаптику поля до сьомого поту. Від снігу і до снігу босі. Так жили рівненчани, так жили усі поліщуки.

   Поряд з українськими в селі проживали і польські сім’ї. Дружні відносини підтримували рівненчани і з жителями сусіднього села Сверже (нині республіка Польща), яке відділяла від Рівного річка Західний Буг. Возили збіжжя за Буг до графського млина, разом заготовляли сіно на запашних при бузьких луках, разом святкували, закохувалися, одружувалися, хрестили дітей. Ніщо ніби і не віщувало біди.

   Із заходу насувалася чорна хмара – війна. І ось настав він, той чорний ранок 22 червня 1941 року.

   Роки війни стали найтрагічнішою сторінкою в історії села. Більше сотні односельчан загинуло на фронтах, 9 юнаків і дівчат були вивезені на каторжні роботи в Німеччину, із чотирьохсот дворів 278 будинків було спалено.

   Літа, мов птахи. Чорним воронням відлетіли в історію роки воєнного лихоліття, село розпочало мирне життя.

   Одразу після визволення радянські воїни допомогли рівненчанам у побудові школи, із східної України прислали молоденьких вчительок, які навчали грамоти юних рівненчан. У 1947 році було організовано колгосп. Вся важка праця в першу чергу лягла на жіночі плечі, так як чоловіків у післявоєнні роки було не густо. Вручну вирощували хліб, відбудовували господарство. Поступово село піднімалось із руїн. І хоч робота в колгоспі була виснажлива, а трудодні – мізерними, трудовий ентузіазм не згасав.

   Таке воно, наше Рівне багате нев’янучою красою ромашок і руж, працелюбними людьми та щирими піснями.  

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь